За три місяці Юлія Тимошенко провела понад 400 велелюдних зустрічей на майданах і підприємствах у сотнях міст, містечок та сіл України, очі в очі поспілкувалася з 4,5 мільйонами людей, подолавши відстань у 80 тисяч кілометрів – це дорівнює двом подорожам навколо земної кулі. Загальний хронометраж її виступів на мітингах, зустрічах, ефірах на телебаченні та радіо склав близько 29 діб.
Усвідомлюючи, що вибори 2006 року суттєво відрізняються від усіх попередніх парламентських виборів, оскільки саме обрана у березні парламентська більшість формуватиме новий уряд, Блок Юлії Тимошенко закликав усі політичні сили оголосити своїх кандидатів на посаду прем’єр-міністра – як це робиться у європейських країнах, – аби люди бачили, за кого вони віддають свої голоси. Однак жодного кандидата, окрім Юлії Тимошенко, названо не було.
Втім, напередодні виборів три політичні сили-учасниці перегонів, що стояли по один бік барикад під час Помаранчевої революції 2004 року, – Блок Юлії Тимошенко, блок "Наша Україна" і Соціалістична партія України – досягли попередньої домовленості про створення Коаліції демократичних сил у новому парламенті. Передбачалося, що та з трьох сил, яка отримає найбільшу підтримку виборців, матиме право висувати кандидатуру прем’єр-міністра.
За підсумками голосування 26 березня 2006 року, за Блок Юлії Тимошенко свої голоси віддали 22,29% виборців, забезпечивши перемогу Блоку у половині регіонів України та у Києві. Другою серед "помаранчевих" сил фінішувала "Наша Україна" (13,95%), третьою – Соцпартія (5,69%). Разом три демократичні сили отримують можливість сформувати парламентську більшість у 243 депутатських мандати.
Юлія Тимошенко закликає до якнайшвидшого створення демократичної коаліції і формування уряду, щоб нарешті дати людям результат, якого вони очікували протягом останніх років.
